Дуже давно у місті братерського кохання через порушення правил особистої гігієни, чимало містян прощалися з життям прямо на вулицях. Під час епідемії холери помер навіть сам президент Сполучених Штатів Америки — це стало останньою краплею. Надалі стартувала просвіта та створенням відповідної інфраструктури для купання. Більш детально про історію появи перших громадських басейнів та куди філадельфійці ходили митися у місті, цікаві факти — читайте далі на philadelphia.name.
З чого все почалось?
Особиста гігієна за тілом набула поширеності на європейському континенті ще у другій половині вісімнадцятого сторіччя, коли люди купалися в прісній воді та мінеральних джерелах. Останні вірили в те, що, це допомагає їм краще думати й вигадувати щось нове у цей світ. А також вони вже тоді прикривали свої тіла тканиною, адже тодішні мислителі надумали у “басейні”, що, якщо вода потрапить через пори у тіло — це може втопити людину зсередини.
Європейські просвітники відзначали користь для здоров’я під час купання, тим самим створивши прецедент чистоти та поширення цієї практики на всі континенти, де ступала нога європейського колоніста, зокрема, на американському.
В ті часи, на батьківщині індіанців були інші традиції. Однак епідемія холери, яка забрала життя очільника країни у 1849 році змусила задуматися суспільство. Влада вирішила діяти негайно, щоб запобігти розповсюдженості смертельної недуги. У 1895 році було створено 6 громадських лазень у першій столиці Сполучених Штатів Америки.
Попри появу належної інфраструктури, культура купання не була побудована у ментальності філадельфійців.Тільки з плином часу та завдяки появі одних з перших купалень неподалік Філадельфії, побережжя Атлантичного океану — містяни почали митися. Хоч здебільшого це був елітний прошарок та більше їх притягувало розкішні готелі та курортна зона.
Поміж того це дало свої плоди, адже формувався наратив у соціумі, що купання — це дуже важлива річ, яка підтверджувалась ще собівартістю. Водночас біднякам довелося митися у тутешніх річках та водоймах — вони хотіли бути схожими на багатіїв.
Громадські купальні для бідних
У Філадельфії в 19 столітті проживало багато мігрантів, які стали належати до бідного населення міста. Останні на відміну від багатіїв не мали можливості щоденно митися своїй домівці. Безхатьки бродили вулицями міста, де хворіли на різноманітні недуги з трагічним результатом.
Для того, щоб не допустити нових епідемії у Філадельфії, яким байдуже на статки людини та статус, тутешні чиновники дали наказ заснування громадських лазень для бідного населення.
Плавучі ванни дебютували в Сполучених Штатах Америки та одразу мали перших відвідувачів. Головною їх особливістю було те, що вони фактично плавали в річках і зазвичай використовували природну воду. Перші плавучі ванни у Філадельфії були побудовані наприкінці 1860-х років на річці Суйкілл, на південь від водопровідної станції “Fairmount”.
Пізніше через забруднення води тутешніми промисловими об’єктами — плавучі лазні довелось закрити. У 1899 році на зміну останнім прийшли громадські басейни. Попри належну інфраструктуру жителі міста не охоче ходили туди з метою саме миття тіла, частіше просто поринути в холодну воду в спекотний літній день. Крім того, лазні для бідних працювали лише з травня до вересня.
В кінці 18 століття американські чиновники вирішили розібратися з нечистотами. По всі країні почали з’являтися чимало громадських басейнів, а в середині квітня 1898 року на вулиці Гаскілл у нашому місті стартувала робота у лазні для найбідніших верств населення. Там були 40 душових кабін і 4 ванни, дві для жіночої статті та дві для чоловічої. Варто відзначити, що з фінансуванням державі ще допомагали місцеві підприємці, наприклад, у Філадельфії таке було. Початок нового тисячоліття ознаменувався вже звичною соціально практикою — митися щодня та дбати про особисту гігієну тіла.
