У Філадельфії є чимало дивовижних споруд, які потужні не лише з точки зору якості, а й краси. Такі витвори мистецтва інженерії стають візитівкою населеного пункту в галереї фотоапарата туристів. Однак в пам’яті останніх точно не закарбується засновник споруди. Дуже часто слава оминає стороною, а сам внесок залишає їх в тіні успіху власного творіння. Про те, якою була історія видатного інженера із Філадельфії — читайте далі на philadelphia.name.
Дитинство та перші успіхи в інженерії
Чарльз Еллет молодший народився 1 січня 1810 року, неподалік міста братерського кохання. Його генеалогічне дерево дуже цікаве, адже за батьковою лінією, він є нащадком одного з політиків доби боротьби за незалежність Сполучених Штатів Америки — Семюель Карпентер. А по маминій лінії, успадкував єврейське коріння. В родині, Чарльз був 6 дитиною з чотирнадцяти народжених.
Освіту здобув в Бристольській школі, після чого працював у телевізійній компанії, де робив спеціальні креслення для роботи колег.
З часом зрозумів у чому має хист — здобув собі посаду помічника інженера. Попри це, неочікувано вирішує покинути роботу, заради навчання у Франції. Там, він опановує знаннями до цивільного будівництва. Водночас полюбляв описувати свої думки на папері, це стосувалося здебільшого його спеціалізації. Ці навички потім допомогли при виданні авторських книг про інженерію.
Повернувшись з європейського континенту до Нового світу, заробляв на життя працюючи на залізниці. У вісімнадцятому сторіччі Чарльз особисто просив у місцевих можновладців звернути увагу на важливості поромної переправи через річку Потомак. Попри ігнорування чиновників та відмову фінансуванні проєкту інженера — самотужки знаходить інвесторів та будує переносний міст у Філадельфії. На той час в Америці ще не було такої масштабної споруди, яка може переміщатися і має понад триста п’ятдесят вісім футів довжини.
Інженерна діяльність
З першим успіхом до Еллета починають відноситися інакше. Тепер губернатори інших міст, де є річки та проблеми з логістикою, запрошують в інженера поміч. В ті часи він ще запам’ятовується будівництвом рекордного підвісного мосту Вілінг через річку Огайо у сусідньому з Пенсільванією штатом. І, звичайно, поромний міст через Ніагарський водоспад, який став дебютним в історії інженерних конструкцій.
Завдяки напрацюванням Чарльза Еллета було вдосконалено форму набережної Нового Орлеана. Його дослідження річкової системи США призвело до висновку, що штучні насипи збільшують ймовірність повені у регіонах. Навколо цих теорій точилися жорсткі дискусії не одне тисячоліття, однак у майбутньому виявилось, що твердження філадельфійського інженера правдиві. Послідовники дослідника потім використовували книги Чарльза для ліквідування техногенних та природних катастроф.
Таранна флотилія Еллета
Наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя на морі трапилась жахлива аварія, внаслідок якої двохсот п’ятдесятитонне судно під назвою “Веста” неочікувано для 2794-тонного “Арктика” — врізалась та потопила його. Ще до трагедії, Чарльз Еллет молодший досліджував теорію про те, що за паровою тягою майбутнє морського флоту, адже збільшує тарану потужність корабля.
Історія з проєктами великих поромних мостів, повторилась з ідею створення таранного флоту — керівництво військово-морської армії США не підтримало інженера. Тому, американець пропонує свої послуги росіянам, які на той час проводили чергову інтервенцію на територію півострова Крим. Російський уряд зацікавився його пропозицією, але плани були скасовані після того, як було вбито тодішнього царя імперії.
Згодом, філадельфієць намагався привернути увагу американського суспільства, щоб достукатися аж до самого президента Сполучених Штатів Америки, що, власне в останнього й виходить. Авраам Лінкольн написав листа Чарльзу Еллету молодшому, щоб той сам домовився з армійськими генералами, які досі зневажали інженера через його “зарозумілість”.
В період революції в Америці, бойові дії активно відбувалися на воді, де військові судна таранного типу Конфедерації, потопили тогочасні флагмани ВМС США. На цьому тлі, Чарльз ще більше просував свої напрацювання, допоки американці не втратили всі свої кораблі та порти. Єдиний хто повірив в ідею уродженця Філадельфії — став військовий міністр Едвін Стентон, який колись допомагав Еллету засновувати нові залізниці, мости тощо. Не без долі везіння, він все-таки отримує посаду, яка сприяє реалізації проєкту.
В дебютній битві таранні кораблі філадельфійця вийшли “сухими із води” у битві при Мемфісі на річці Міссісіпі. Флот Конфедерації пішов на дно, але тріумфувати інженер не встиг через поранення, яке він отримав під час бойових дій.
У госпіталі американцю мали відрізати пошкоджену кінцівку, щоб врятувати життя, проте пацієнт не хотів залишатися надалі з тілесними обмеженнями. П’ятнадцять днів він терпів шалений біль, а потім внаслідок зараження крові помирає.
Чарльза Еллета молодшого поховали на рідній Батьківщині. На похоронах були присутній як відомі американські генерали та політики, так і прості люди, шанувальник. Після поховання Альфред Еллет, очолив таранний флот покійного брата. Також тодішнє керівництво прийняло рішення назвати одне судно на честь героїчної сім’ї Еллет — “USS Ellet”, останній допомагав ВМС США в добу Другої світової війни.
