Неподалік “міста братерського кохання” розташовується печера, глибиною в понад двадцять метрів. Підземелля являється одним з найстаріших шахт на півночі Сполучених Штатів Америки. А також, якщо вірити легендам, то, тут проживав відлюдник Йоганнес Кельпіус. Більш детально про дуже давню, але надихаючу історію шахти у Філадельфії — читайте далі на philadelphia.name.
Коли виявили та звідки взялась у Філадельфії шахта?
Навколо історії цієї шахти побутують чимало міфів та легенд, оскільки існує дуже мало інформації про те, коли та хто заснував її.
Якщо розглядати деякі більш-менш реальні легенди, то можна згадати про твердження, що у цих печерах спочатку ховалися корінні жителі “нової землі” — індіанці. Після них там проживали різноманітні розбійники або американські революціонери.
Достеменно відомо, що печери явно є результатом роботи людини. Існують історичні факти, які підтверджують, що підземелля створено в середині вісімнадцятого сторіччя, ручними бурами та чорним порохом гірничодобувної компанії “Роксборо”. Власне, саме це свідчить про старовинність шахти — її вважають однією з найстаріших копалин півночі Америки.
Про вищезгадане підприємство, з історичних джерел відомо, що воно спеціалізувалось на видобутку руд і мінералів. Склад робітників доволі скромний — працювало всього 7 осіб, серед яких були європейські мігранти. Останні трудилися під протекцією Барнарда Ґратца.
Містяни полюбляють розповідати легенду про шахтарів Роксбору та іноді використовуючи це як саркастичну фразу, коли під час спілкування намагаються висмяти чиїсь сподівання: “не шукай золота там, де його немає”. Власне, фундатори цього виразу, а перед цим копальні — щиро вірили в те, що можна знайти багатство, проте не судилося.
“Шахтарі намагалися добути золото за допомогою палиці, що опускається”,- розповідає Джон Відунський, дослідник занедбаних територій. Власне магістр американського вищого навчального закладу стверджує, що це може виявитись правдою, оскільки мігранти з Європи щиро вірили у силу “доусінгу”. Останнє поняття означає псевдонауковий спосіб для знаходження дорогоцінних металів під землею завдяки “пилкоподібної палиці”.
Однак, якщо вірити все тім же легендами — вони кажуть нам, що шахтарі дарма витратили час. Надалі до середини дев’ятнадцятого сторіччя ніхто не спускався у шахту. Хоч деякі історики пишуть, за непідтвердженої інформацією, що тут в добу боротьби за незалежність американці ховали багато продовольчих товарів від тутешніх мародерів.
У 1854 році в шахту спустився юний філадельфійський історик Гораціо Джонс. Хоч потрапити туди вже було проблематично через занедбаність копальні — головний вхід замулився.
Після розкопок, чоловік спустився всередину. Дослідник писав, що його вразила будова тунелю, який розгалужується нібито у формі англійської літери “Y” і йде назад на тридцять футів. Що стосується так званого “парадного входу”, то в сучасні дні отвір закритий — його після експедиції Джонса засипало брудом.
Однак існує ще один вхід до шахти, де місцеві жителі час від часу знаходять сліди проживання сучасних послідовників “келпіусів”.
Перша людина, яка знайшла багатство у шахті
Йоганнес Кельпіус — монах, який народився у Німеччині, але у 1694 році прибув зі своїми послідовниками до Філадельфії. Тут мудрець став першою людиною, яка все ж, віднайшла у занедбаній шахті багатство, проте не в тому вигляді, у якому шукали містяни.
В сучасні дні досі невідомо, як Келіпус знайшов підземелля, яке дуже важко помітити навіть тутешнім. Проте ми знаємо, що круті пагорби парку Віссахікон біля струмка Горгас, стали домівкою для німецького монаха. Власне про це засвідчує табличка, яку встановили розенкрейцери, де було написано наступне: “сюди прийшов перший містичний гуру Філадельфії, щоб медитувати й чекати на Друге Пришестя”.
“Містичне братство” — так називали містяни мігрантів, які жили у покинутій шахті. В сучасні дні вони б ототожнювалися не так з релігійними організаціями, як більше з сектантськими, або братством. Основне їхнє вірування полягало в тому, що у в 1694 році мав відбутися кінець світу.
У підземеллі чернець зі своїми послідовниками чекав на судний день: медитував та писав книжки. В одній авторській праці він закликав людство цінувати дім, в якому вони живуть. Деякі дослідники відзначають, що попри відсутність у шахті золота — хтось все-таки знайшов там багатство.
