У XXI столітті Департамент водопостачання Філадельфії забезпечує належну якість води та її транспортування містом. Ця організація має мережу з понад 3100 миль водопроводів та 3700 миль каналізації, 34 помпові станції та 6 очисних споруд. Вона постачає воду на площі 130 квадратних миль для близько 1,58 мільйона споживачів, які щодня насолоджуються якісною питною водою. Проте так було не завжди. Дізнайтесь більше на philadelphia.name про історію водопостачання та очищення води у Філадельфії.
Початок розвитку систем водопостачання міста
У 1790-х роках Філадельфію вразила епідемія жовтої лихоманки. Тисячі мешканців міста помирали, а міська влада не могла впоратись із поширенням хвороби. Пізніше було встановлено, що жовта лихоманка передається через комарині укуси. Проте в той час містом поширювалась паніка. Хтось висловив думку, що епідемія почалась через брудні вулиці та воду.
Санітарні умови у тогочасній Філадельфії дійсно були далекими від ідеалу. Воду забруднювали вигрібні ями та туалети, розташовані біля колодязів. На вулицях скупчувалось сміття. Це було очевидно й думка про те, що подолання цих проблем зупинить епідемію, видавалась цілком логічною.
Громадяни почали вимагати від міської влади надавати чисту воду для пиття, а також технічну воду для миття вулиць та гасіння пожеж. У 1799 році мешканці міста навіть написали петицію з проханням знайти нове джерело питної води. У відповідь на це міська влада зібрала спеціальний комітет, який мав розробити шляхи забезпечення чистою водою. Так Філадельфія стала одним з перших великих міст, де представники влади почали опікуватись цим питанням.
Проблема очищення води та шляхи її розв’язання
Надалі почала розвиватись інфраструктура, наприклад, було збудовано водопостачальну станцію «Fairmount Water Works». Водночас Філадельфія зростала як промислове місто, а кількість її мешканців невпинно збільшувалась. Тож проблема забруднення води фактично залишалась нерозв’язаною.
Текстильні та паперові фабрики, вугільні шахти та нафтопереробні заводи скидали токсичні відходи у водойми регіону, а стічні води не очищали. Тож у 1890-х роках спалахнула епідемія черевного тифу. Ця хвороба, на відміну від жовтої лихоманки, поширювалась через брудну воду. Тож містяни знову почали клопотати про очищення стічних вод. На жаль, міська влада не поспішала реагувати на ці заклики.
Смертність від тифу у 1901 році досягла 444 особи. Нове поширення захворювання через 5 років спричинило 1003 смерті. Лише тоді почались дії, а саме – було прийняте рішення про фільтрування та хлорування води. Чому ж цей шлях був таким тривалим і складним?
Відстоювати чи фільтрувати воду?
Річ у тім, що фільтрування питної води у той час поставало як значна фінансова проблема. Крім того, не було науково доведено, що такий підхід допоможе. Наука про бактерії лише почала розвиватись, так само як і технології фільтрації. Було незрозуміло, що саме слід робити для подолання хвороб. Навіть, коли було доведено, що черевний тиф поширюється через воду, заражену відповідними бактеріями, багато науковців схилялось до ідеї осадження твердих домішок з води без тоншої фільтрації.
У 1896 році законопроєкт про фільтраційне очищення не був прийнятий у міській раді. Натомість депутати проголосували за збільшення відстійників. Цей метод був знайомим та зручним, у той час, як для системи фільтрування у Філадельфії було потрібно б 400 акрів землі та 8 мільйонів доларів для будівництва. Збільшення відстійників вартувало лише 200 000 доларів, тому перевага здавалась очевидною.
Було побудовано більші резервуари та припинено добування води з найбільш забруднених водойм. Проте відстоювання води не допомагало перемогти епідемію черевного тифу. Крім того, на той час вже потребувала капітального ремонту система водопостачання та каналізації.
Нові методи очищення води: запровадження та ефективність
Нова хвиля епідемії черевного тифу у Філадельфії розпочалась у 1899 році. Цього разу міська влада все ж відреагувала рішенням спробувати нові методи очищення води:
- будівництво фільтрувальної станції «Белмонт» з піщаними фільтрами тривало до 1912 року,
- через два роки було запроваджено також хлорування води,
- ці дії показали свою ефективність та припинили поширення у місті таких небезпечних хвороб, як черевний тиф та холера.
Сучасний Департамент водопостачання Філадельфії має всю необхідну інфраструктуру та використовує інноваційні методи багатоступеневого очищення. Це дозволяє дбати про здоров’я містян та запобігати поширенню хвороб.
Тривала боротьба за впровадження нових підходів до очищення питної води у Філадельфії підкреслює важливість громадської та політичної підтримки для розвитку таких сфер. Графіки зменшення кількості смертей від черевного тифу на початку XX століття демонструють незаперечну користь для суспільства, яку надали технології очищення води. Вони також залишаються суворим нагадуванням про те, до яких трагічних втрат можуть призводити затримки у розв’язанні проблем санітарії.
