Філадельфійська водопостачальна станція «Fairmount Water Works» стала першою спорудою такого масштабу у місті. Вона була спроєктована у 1811 році та збудована упродовж трьох років. Станція діяла до 1909 року й забезпечувала Філадельфію питною водою, а місцевість навколо неї стала улюбленим місцем відпочинку містян. Далі на philadelphia.name.
У 1976 році «Fairmount Water Works» визнали Національною історичною пам’яткою. Цікаво, що саме тут вперше в історії США було використано спеціальні колеса для переміщення води. Після закриття на території колишньої станції обладнали ресторан і музей. Більше про сучасність та історію цього місця розповідаємо у статті.
«Fairmount Water Works»: початок історії
Перший водопостачальний завод був збудований у Філадельфії у 1799 році на Центральній площі, де пізніше з’явилась Ратуша. Парові двигуни качали прісну воду до насосної станції з ріки Скулкілл, а потім вона розподілялась трубами по місту. Проте Філадельфія стрімко зростала й завод просто не встигав збільшувати потужності. Двигуни повсякчас ламались, а резервуари були замалими. Тож дуже швидко постала потреба у новій водопостачальній станції.
У 1811 році молодий інженер Фредерік Графф, який керував робою старого заводу, запропонував збудувати новий об’єкт у Фермаунті поряд із рікою Скулкілл. Він спроєктував резервуари на вершині пагорба, куди планував закачувати воду, а звідти вона б розподілялась по міських трубах завдяки гравітації. Комітет водопостачання затвердив цей проєкт. Будівництво розпочалось того ж року.
Першою звели машинну будівлю з двома паровими двигунами, помпами та котлами для підйому води з річки. Зовні вона чимось нагадувала заміську віллу, та ще й була розташована у надзвичайно мальовничому місці. Через три роки будівництво закінчилось і нова водопостачальна станція була введена в експлуатацію.
Вона одразу ж значно збільшила водопостачання міста, але водночас зросли й витрати на нього. У 1819 році роботу кожного з двигунів оцінили у 31 000 доларів на рік, враховуючи обсяг деревини для спалення та обслуговування. Тоді Графф запропонував збудувати водозливну дамбу через річку, щоб помпи працювали завдяки рухові води.
Нове будівництво розпочалось у 1819 році й тривало два роки. Створена дамба стала найдовшою на той час у Північній Америці. Її довжина складала 2008 футів. Млин побудували на березі річки, за ним викопали річище для води, яка мала обертати водяні колеса, а її надлишок повертався б до річки. Дамба зробила функціонування водопостачальної станції більш ефективним. Надалі вона не лише перестала бути збитковою, а й почала приносити прибутки. Так, у 1844 році «Fairmount Water Works» постачала близько 5,3 мільйона галонів води щодня для 28 082 клієнтів за ціною 29 713 доларів США. При цьому скарбниця міста отримала 151 501 долар.
Більше ніж водопостачальна станція
Завдяки винахідливості Фредеріка Граффа його проєкт став не лише важливою ланкою інфраструктури, а й перетворився на популярне місце відпочинку біля води. Річ у тім, що на терасі млина він збудував дві адміністративні будівлі у стилі класичних храмів. До них підвели пішохідний міст, по якому можна було прогулятись, насолоджуючись гуркотом води. На вершині станції розташували павільйон для огляду річки Скулкілл.
Надалі були проведені наступні роботи з модернізації та прикрашання цього місця:
- колишній кар’єр під машинним відділенням між 1829 і 1835 роками перетворили на Південний сад,
- на східному кінці водозливу спорудили вишукану альтанку,
- коли старі парові двигуни перестали використовувати, то на місці машинного відділення створили салон,
- берег річки обладнали для зручності містян.
Ось так творцю цього місця вдалось поєднати красу природи та дива людської винахідливості й кмітливості.
У 1845 році місто придбало колишній маєток Роберта Морріса, розташований західніше від Фермаунта. Його об’єднали з територією навколо станції для створення громадського парку.
Подальший розвиток станції та її закриття
Тим часом Філадельфія продовжувала розширюватись, а кількість її мешканців – зростати. Щоб збільшити об’єм доступної води, на станції встановили нову гідравлічну турбіну. Нові резервуари створили на Коринфській авеню, а у 1859 році спорудили новий млин з трьома турбінами. Його дах також став оглядовим майданчиком для відвідувачів.
З 1868 по 1872 рік старий млин перебудували, щоб встановити три нові турбіни. Роботами керував головний інженер міського департаменту водних ресурсів Фредерік Графф-молодший. Він використав проєкти свого батька та створив колонний павільйон на терасі й декілька нових споруд. Своєчасна реконструкція, як це відбулось також із мостом Франкфорд Авеню, подовжила життя спорудам.
Ще два десятиліття станція продовжувала приносити користь місту. Проте через індустріалізацію вздовж течії річки Скулкілл її води наприкінці XIX століття виявились сильно забрудненими. У 1890 році у Філадельфії стався спалах холери та черевного тифу. «Fairmount Water Works» не обробляла питну воду, як це почали роботи інші новіші водопостачальні споруди. Це призвело до її закриття у 1909 році.
Місце для відпочинку та розваг
У 1911 році млини «Fairmount Water Works» перетворили на акваріуми. Спочатку вони були досить популярними, але після Другої світової війни відвідуваність значно зменшилася. Тоді на їх місці було створено басейн. Через десять років його затопив ураган Агнес і наступні два десятиліття приміщення колишньої водопостачальної станції не працювали.
У 1974 році Юніорська ліга почала збирати кошти на їх відновлення та навіть виділила 24 000 доларів на створення захисту від негоди. На цю територію звернули увагу урядовці. У 1976 році це місце стало Національною історичною пам’яткою.
До 1988 року на відновлення споруд зібрали 23 мільйони доларів. Користуючись з цих коштів:
- у будівлі старого млина створили практичний науковий та екологічний освітній центр,
- машинну залу перетворили на ресторан,
- Південний сад повернули до початкового стану,
- відновили навіть павільйон для виходу на верхівку колишніх водопровідних споруд.
Тут почали проводити інтерактивні виставки, лекції, різноманітні заходи для дорослих та маленьких відвідувачів. Тож це місце швидко здобуло свою колишню популярність й почало приваблювати численних відвідувачів, охочих познайомитись із його історією та помилуватись на природну красу навколо.
Зацікавило воно також і бізнесменів. Так, у 2004 році Майкл Карлуцос виграв 25 років оренди за 120 000 доларів на рік. Він провів реконструкцію та відкрив ресторан і лаунж «Water Works» у 2006 році. Проте він закрився вже у 2015 році. Натомість було обладнане місце для проведення різноманітних заходів.
Отже, понад два століття водопостачальна станція «Fairmount Water Works» надавала Філадельфії дві важливі, але різні послуги. Перша місія полягала у водопостачанні та забезпеченні потреб містян у той період, коли їх кількість стрімко зростала. У той час цей проєкт був інноваційним та повністю виправдав себе. Щодо другого вектора діяльності, то вишуканий дизайн та розташування біля річки Скулкілл забезпечили появу найбільшого ландшафтного міського парку у Північній Америці та створення мережі освітніх та розважальних пропозицій для містян.
