Ця родина стояла біля витоків перших пивних закладів та являються дебютними пивоварами у “місті братерського кохання”. Підприємство, де продавався хмільний напій, стало сімейною спадщиною і передавалося з одного покоління до іншого. Більш детально про історію бізнесу близьких людей, який зародився наприкінці сімнадцятого сторіччя — читайте далі на philadelphia.name.
Початок та становлення родинного бізнесу
The Francis Perot’s Sons Malting Company — вважається однією з найперших пивоварень у Філадельфії. Деякі історичні джерела підказують, що поточний заклад почав працювати у 1687 році. Тут, біля річки Делавер чоловік, якого звали Ентоні Морріс, відкрив свою дебютну справу.
Молодий бізнесмен вивів підприємство на доволі високий рівень, попри те, що ніхто до цього не займався пивоварінням та продажем, отже на старті було чимало ризиків. Але Морріс справився, йому з цим допомагала родина. Діти Ентоні майже усе своє дитинство провели у барі батьків — заробляючи кошти у бюджет родини та розширюючи сімейну справу.
Згодом старша донька Моррісів вийшла заміж за Френсіса Перо, який пізніше успадкує пивоварню. Хоч перед цим новий член сім’ї довгий час набирався досвіду, під керівництвом свого тестя. Потім разом з Елізабет Морріс та спільним сином керували оновленим родинним бізнесом.
У другій половині вісімнадцятого сторіччя до пивоварні приєднався ще Едвард Огден, який одружився з дочкою Френсіса Перо. Таким чином це вже стало традицією у Моррісів (тобто вже Перо), коли тесть передає разом з досвідом і заклад зятю.
Як родинна справа розвалилась?
В 1850 році “Пивоварна компанія синів Френсіса Перо” прийняла рішення інвестувати більше коштів на перші етапи пивоваріння — підготовка насіння ячменю на солод. Останнє нововведення принесло чимало грошей сімейному бізнесу родини Перо. В ті часи вони закріпились на вищих шаблях пивоварного бізнесу в Сполучених Штатах Америки.
В добу Першої світової війни, пивоварнею вже повністю керували нові власники – молоде покоління сім’ї Перо (колишньої Морріс). Останні запам’яталися тим, що потужно масштабували, колись звичайний пивний бар їхнього прадідуся — в інших американських штатах було засновано філії компанії.
Також сильно вдарив по бізнесу філадельфійців — сухий закон, який був запроваджений американськими чиновниками, внаслідок розгортання війни у світі. Проте пивоварам у третьому поколінні вдалося зберегти на деякий час дороге їм підприємство, але потім довелось все ж продати, канадському магнату Едварду Тейлору, який пізніше стане керівником великої пивоварної промисловості в Онтаріо.
Надалі онуки Перо старшого купили акцій компанії, яка займалась видобутком корисних копалин в Санто-Домінго, що розташовувалось у Мексиці. Там, майбутнім акціонерам обіцяли “золоті гори”. Однак в результаті мексиканської революції — мародери розграбували срібну шахту у Санто-Домінго, тому інвестиції не виправдалися.
Морріси-Перо молодші прийняли рішення вкласти останні гроші у придбання сусідніх шахт. Продуктивна гірничодобувна компанія Батопілас мала допомогти збільшити прибутки та компенсувати вищезгадані збитки. Інші акціонери підтримали ентузіастів в чиїх жилах текла кров Ентоні Морріса, але, попри це – прибутки від нових шахт продовжували залишатися мінімальними.
Після завершення революції, америко-мексиканська економічна комісія, розглянула претензії бізнесменів та покрила масштабні збитки компанії, які вони понесли під час перевороту.
У 1945 році помирає один з акціонерів підприємства та нащадок Ентоні Морріса. Через деякий час, його син успадкує кошти батька, а разом з тим доєднається до ліквідації майна нерентабельної срібно-гірничодобувної компанії в Мексиці.
