Мальовничі краєвиди Філадельфії та прилеглих територій заворожують погляди мешканців та туристів. Щодня до різних парків приїжджає чимала кількість відвідувачів, які прагнуть насолодитись спокоєм природи. Одним з таких є сад Чантіклер. Він наповнений збалансованими таємними дивацтвами та скульптурами, які з легкістю можна знайти на території. Далі на philadelphia.name.
З чого розпочинався сад Чантіклер?
На території сучасного саду колись була простора галявина, на який згодом одна заможна сім’я вирішила звести для себе будинок. Маєток Чантіклер з’явився у 1912 році. Він замислювався як літній котедж для Крістін Пенроуз та Адольфа Г. Розенгартнера-старшого. Вони були вельми забезпеченими людьми, які володіли філадельфійською компанією “Розенгартен і сини”, що займалась фармацевтичним виробництвом. Родина планувала приїжджати до нового маєтку влітку, адже територія була для цього добре пристосована, і вздовж Пенсильванської залізниці стояло безліч таких самих будинків, мешканці яких ховались від спеки.
Для створення проєкту та зведення маєтку Розенгартени найняли на роботу архітектора Чарльза Л. Борі, який виявився ще другом сім’ї. Його задача полягала у тому, щоб будинок був зроблений у стилі колоніального відродження. Кінцевий результат готового помешкання родина, як і кожен місцевий житель, змогли побачити вже у 1913 році. Однак на цьому робота не завершилась, адже пізніше був найнятий ще й ландшафтний архітектор Томас Сірс. Він розробив проєкт тераси, яка повинна була бути продовженням будинку. Така кропітка робота сприяла тому, що першочерговий план на створення літнього будинку перетворився на цілорічну резиденцію Розенгартенів. Через це родина переїхала до свого нового маєтку.
Після створення будинку Адольф і Крістіна вирішили, що їм варто побудувати маєтки й для своїх дітей. Вони були подарунками на весілля. Спочатку батьки у 1933 придбали сусідній з ними будинок, який став місцем проживання їх сина Адольфа-молодшого та його нареченої. А у 1935 році збудували маєток і для доньки Емілі.
Ці будинки вже не мають свого першочергового вигляду у сучасні часи, але їх обриси й досі можна побачити на території парку. Після смерті сестри у 1980-х роках Адольф-молодший купив частину її маєтку, і у сучасні часи він використовується як приміщення для офісів та навчальних класів. До основної резиденції чоловік не переїхав, а використовував його виключно для розваг та спробував зберегти таким, яким він був, коли там проживала вся його родина. Будинок самого Адольфа-молодшого був зруйнований, щоб створити місце, яке пізніше стало відомим як сад Руїна.
Як маєток став садом?
У 1946 році Адольф Г. Розенгартен-молодший отримав у спадок маєток родини. Ставши повноправним власником такої місцевості він вирішив нічого не змінювати в ньому та на його території. Навпаки чоловік заснував фонд, який повинен був забезпечити розвиток Чантіклера у вигляді громадського саду. Спочатку це була, звичайно, приватна власність, але у 1993 році територія відкрилась для вільного доступу відвідувачів.
Адольф-молодший взявся за справу дуже серйозно. Для покращення саду він найняв Крістофера Вудса, уродженця Британії, для розбудови. Він же пізніше стане виконавчим директором-засновником. За багато років на території було проведено чимало робіт, щоб розташований на магістралі Філадельфії Чантіклер зберіг свій домашній затишок. Сад площею у 48 акрів манить до своїх володінь відвідувачів, які можуть насолодитись вільним від гамору відпочинку, прогулянок та пікніку.
Помер чоловік у 1990 році, і всю свою власність він залишив для користування та освіти громадськості. Рада директорів, яка складається з дев’яти членів, стала наглядати за фондом, який вони отримали від родини Розенгартенів. За кожним клаптиком території наглядають 20 співробітників, які додатково займаються й керівництвом об’єктів. І, звичайно, садом опікуються талановиті садівники, що знаються на догляді кожної рослини.
Різновиди зон парку
Територія саду є неймовірно великою, а пізніше, у 1984 році він ще й був внесений до Національного реєстру історичних місць. Завдяки цьому титулу кожен може відчути дух минулого, варто лише зробити один крок на землі Розенгартенів. Відвідувачі можуть не лише самостійно приходити для прогулянок, а й бути запрошеними на сезонні екскурсії, які відбуваються з квітня по жовтень.
Мало хто знає, але слово “chanticleer” у перекладі з французької мови означає “півень”. Така назва була обрана самим хазяїном, Адольфом-старшим, оскільки в нього було дуже добре почуття гумору. Тому недовго думаючи, родина вирішила використати це на свою користь, адже кожна місцевість повинна мати певну особливість. В’їзну браму прикрашає вирізьблений з каменю півень. Але це не єдиний експонат птаха, який можна побачити по всьому саду.
Також відвідувачі можуть виявити безліч інших колекцій, і всі вони мають велике значення для повноти території:
- Головним експонатом є, звичайно, основний будинок Чантіклер. Він з’єднується з входом та Чайним садом, який містить відкритий ґанок. Це місце є досить популярним серед відвідувачів, адже кожен може там посидіти та відпочити;
- Азійський ліс — це посадка великої кількості дерев, яка розпочалась ще у 1995 році. Спочатку територію для насаджень почистили у 1994 році, щоб пізніше там змогли вирости різноманітні види рослин. Все, що проросло в Азійському лісі походить з Кореї, Японії та Китаю, однак стиль американського лісопаркового саду був збережений;
- Ставковий сад — це великий штучний круглий ставок, який почав своє існування на початку 1970-х років. Він, начебто, слугує дзеркалом для дерев, які розтяглись по всьому берегу;
- Чайний сад — це звичайна й невеличка територія, яка є вхідним двориком до головного маєтку;
- Ліс Майндер — густо заросла рослинністю територія, яка має червоні дуби, темно-зелені сосни, ялинки, фальшиві кипариси та болиголови. Але найцікавішим є шлях до цієї території, адже ведуть туди звивисті кам’яні доріжки;
- Сад Тенісний корт — це старий родинний тенісний корт. Однак для того, щоб він також був стилізований так само як і вся територія, його переробили у сад;
- Сад Руїна — будинок Адольфа-молодшого, який був знесений у 1999 році, щоб на його місці створити басейни та фонтани;
- Гравійний сад — це доволі невелика територія, яка з’єднана сходинками, де можна побачити різноманітні види рослин. Вони є рідкісними для цієї місцевості та клімату.
Вся територія саду з’єднана між собою звивистими стежками, які можуть перенести кожного з одного місця в інше, від фруктового саду до ставка. Кожен клаптик території є тематичним, що доволі незвично.
Архітектура парку
Якщо звичайних рослин для прогулянок замало і є бажання насолодитись чимось ще, Чантіклер може запропонувати й це. На його території можна зустріти різні види мистецтва. Неподалік від лісопарку розташований питний фонтан з каменю та дерева. Він випускає воду так, що спрямовує її потоки на грядки та все, що знаходиться за ними.
У саді Руїн є незвичайний басейн, з якого виринають мармурові обличчя, що омиваються струменями води. Поруч стоять диван і крісло, які виготовлено в натуральну величину, але матеріалом слугувала кам’яна кладка. На підлокітнику відвідувач може побачити пульт з різноколірними самоцвітами на кнопках. Однак телевізора немає, оскільки ним є сама природа, якою кожен може насолодитись повною мірою.
По всьому саду хаотично розташовані лавки та стільці, іноді їх можна побачити у зовсім незвичних місцях, однак все, що там знаходиться є доволі нетривіальним. Чантіклер — це неймовірно затишна територія, до якої завжди хочеться повертатись, адже щоразу людина може знайти там для себе щось нове. Головне вміти насолоджуватись миттю, яка проходить в оточенні прекрасної природи.