Френсіс Спенс — видатна математикиня, яка запам’яталась внеском у становлення майбутнього цифрового комп’ютера. Жінка розвивала свою кар’єру в часи гендерних стереотипів, однак попри всі труднощі — вона досягла успіху. Більше детально про особливу історію науковиці: шлях до успіху та чому американське керівництво не хотіло визнавати її працю — читайте далі на philadelphia.name.
Чим займалась до наукової діяльності?
2 березня 1922 року в “місті братерського кохання” з’явилась майбутня науковиця. П’ята дівчинка у родині освітян також дуже активно вчилась у школі. Вона навіть вступила до тутешнього коледжу на бюджетну форму навчання.
Філадельфійський заклад освіти закінчує у воєнний період. Попри виклики часу, здобуває диплом на фізико-математичному факультеті, а потім здійснює свою та мрію батьків — працює вчителькою. В місцевому закладі освіти, Френсіс навчає молоде покоління основам математики та фізики. Якось після роботи випадково зустрічає свою колишню подругу та однокурсницю — Кетлін Антонеллі. Тоді вчителька ще не знала, як саме ця зустріч кардинально змінить її життя та вид діяльності.
Чим стала відомою Френсіс Спенс?
Після закінчення Другої світової війни, керівництво Сполучених штатів Америки продовжувало розвивати свої військові сили. Для цього залучали найкращих науковців як з Америки, так й з усього світу. Що стосується американців, а, якщо точніше — американок, то, якось було обрано шістьох програмістів, які мали розрахувати траєкторію балістичних ракет.
У тому списку найкращих виявилась і вчителька математики однієї з філадельфійських шкіл. Через низьку заробітну плату вона швидко погодилась на пропозицію старої подруги — долучитись до грошового проєкту для програмістів. Кетлін та Френсіс займалися розрахунком складних диференціальних рівнянь на папері, без використання математичних приладів.
Пізніше тільки стає відомо, що цю програму оплачує міністерство оборони Сполучених Штатів Америки. Метою фундаторів було — знайти людей, які створять перший повністю електричний цифровий комп’ютер для військових дій. З вісімдесяти жінок залишили Кетлін Антонеллі, Френсіс Спенс, а також ще чотирьох дівчат.
Поточний “конкурс” організований американською армією вплинув на подальше становлення нової професії, а її працівників в сучасні дні ми знаємо, як програмістів.
В ті часи побутувало багато міфів щодо жінок в армії й загалом не дуже допускали до таких важливих проєктах. В науці тоді їх можна було порахувати на пальцях рук, через вищезгадані гендерні стереотипи. Однак історія про філадельфійську математикиню, якраз про те, як попри недовіру, вона досягла неймовірного успіху. Завдяки Френсіс було запрограмовано дебютну модель цифрового комп’ютера — це досягнення відкрило двері для інших жінок в науці.
Працюючи над дослідженнями траєкторії балістики, “протопрограмістки” зіткнулись з проблемою обчислення за допомогою диференціального аналізатора. Цей прилад мав вісім футів висоти та вісімдесят футів довжини.
ENIAC — так назвали машину, був непростим для розуміння, оскільки тоді ще не було мов програмування та компіляторів, або хоч посібника з комп’ютера — усе робилось з нуля, скрізь помилки та висновки.
Наперекір цим труднощам, науковиця та її колеги справилися із завданням — ENIAC сприяв розрахунку балістичних траєкторій
Згодом громадськість повідомили про секретні дослідження американської армії, однак про внесок жінки із Філадельфії та її колег, у газетах нічого не написали. Пізніше одні писали, що таким чином шістьох програмісток намагалися убезпечити від негараздів у майбутньому, адже їх розробка життєво важлива для країни.
Попри відсутність належної подяки за важку працю, уродженка нашого міста не впала духом — вона продовжила дослідження, водночас ділилась своїм досвідом з іншими колегами.
Згодом вона зустріла кохання всього життя — Гомера Спенса, який працював в армії інженером-електриком в Абердінському випробувальному полігоні. З майбутнім чоловіком познайомилась під час чергового дослідження над проєкт ENIAC, як не дивно. Гомера підвищили до керівника відділу комп’ютерних досліджень, коли він про це розповів Френсіс, додав, що хоче на неї одружитися. Жінка, сказала: так! Пізніше звільнилась з компанії, адже подружжя очікувало поповнення в родині.
Також про неї відомо, що завдяки своїй важкій праці продовж життя — її чистий капітал оцінювався у понад три мільйони доларів.
18 липня 2012 року, у рідній Філадельфії в колі родини Френсіс Спенс помирає. Вона прожила дев’яносто років. За життя її працю все ж визнали публічно. В кінці дев’яностих років науковицю додали до Міжнародної зали слави “Жінки в техніці”. А, у 2010 році вийшла документальна стрічка під назвою “Цілком таємно Розі: жінки “обчислювачі Другої світової війни”. Там висвітлювалися історії програмісток, які здійснили вагомий внесок в програмуванні сучасних комп’ютерів.
