Американська хімікиня Сьюзен Деніел працює професоркою у Корнелльському університеті. Її дослідження пов’язані з вивченням клітинних мембран і створенням біоелектронних пристроїв. Під час пандемії COVID-19 науковиця використовувала результати попередніх досліджень для створення ліків проти нової небезпечної хвороби. Далі на philadelphia.name.
Хімією Сьюзен зацікавилась ще у школі та вирішила зробити цю науку своїм фахом. Згодом почались дослідження у біофізиці та біомолекулярній інженерії. Дізнайтесь більше про життєвий шлях талановитої науковиці.
Юні роки Сьюзен Деніел
Сьюзен народилась та виросла у Філадельфії. Її батько переїхав до Пенсільванії з Німеччини. Донька перша з родини навчалась у коледжі, де її зацікавила хімія. Згодом вона вступила до Університету Ліхай, щоб вивчати хімічне машинобудування.
У той час вона потрапила до наукової лабораторії Маноджа Чаудхурі. Науковець запропонував дівчині вивчати рух крапель рідини на поверхнях різної природи. Результати цього першого власного дослідження Сьюзен були опубліковані у всесвітньо відомому науковому журналі Science. Вона ж на той час ще навіть не здобула ступеня магістра.
Після такого успіху Сьюзен вирішила вступити до аспірантури та продовжити дослідження руху крапель рідини. Надалі талановита дівчина розробила технологію маніпулювання рідинами у маленьких пристроях. В них стало можливим точне змішування крапель та проведення хімічних реакцій, що є чутливими до впливу температур. Ці дослідження також були опубліковані та привернули увагу наукового світу. Саме тоді Сьюзен запросив до співпраці лауреат Нобелівської премії з фізики П’єр-Жиль де Жен.
Наукова кар’єра та інтереси
Після закінчення аспірантури Сьюзен була запрошена в Техаський університет A&M до лабораторії Пола Кремера. Тут вона зацікавилась біологічними інтерфейсами та дослідженням мембран клітин. Науковиця почала працювати над їх аналогами, що складаються з двох шарів жирів, закріплених на твердій основі. Така штучна структура виявилась дуже схожою на справжню мембрану та здатною утримувати білки. Завдяки цьому Сьюзен почала використовувати розробку для розділення за допомогою електрофорезу частинок, пов’язаних такою мембраною.
У 2007 році науковиця почала працювати у Школі хімічної та біомолекулярної інженерії Сміта у Корнелльському університеті. У цьому закладі освіти вона очолила одразу дві дослідницькі програми. Одна з них пов’язана з біологією, а інша – з наукою про поверхні. У фокусі уваги Сьюзен знову опинились жири мембран та їх роль у біологічних взаємодіях, а також процес взаємодії клітин із вірусами:
- її метою стало спробувати виокремити вірус для подальших досліджень,
- було визначено швидкість перенесення генетичного матеріалу вірусу у клітинні мембрани,
- мембрана містить білки та інші молекули, занурені у два шари жирів, тому Деніел вважає, що саме взаємодія останніх є ключовою для регуляції функцій мембрани, й подальші дослідження у цьому напрямку приведуть її до мети.
Крім того, науковиця продовжує дослідження руху і злиття крапель, над якими працювала ще у роки навчання в аспірантурі.
Сьюзен стала однією з перших розробниць біомембранних платформ для відтворення клітинних процесів на чіпах. Під час пандемії COVID-19 вона почала спільні дослідження з біохіміком Ройсіном Овенсом. Вони познайомились у Вищій національній школі шахт Сент-Етьєна та почали разом розробляти пристрої для швидкого тестування потенційних ліків проти нової хвороби.
Надалі Сьюзен використала свої дослідження щодо злиття клітинних мембран та визначала мішені для противірусних препаратів. Її дослідження у цьому напрямку були профінансовані Офісом віцепроректора з досліджень. З 1 липня 2021 року науковиця стала очільницею Школи хімічної та біомолекулярної інженерії Сміта Корнелльського університету.
Громадська активність та хобі
Сьюзен Деніел займається не лише наукою, а й питаннями положення жінок у науковому світі. Вона є громадською активісткою та охоче долучається до заходів з популяризації науки та посилення представництва жінок у ній.
У Корнелльському університеті вона вступила до групи Жінок у науці та інженерії. У 2016 році вона очолила відділ аспірантури та набрала найрізноманітніший курс за всю історію Школи хімічної та біомолекулярної інженерії.
Щодо хобі, то Сьюзен обожнює проводити вільний час на природі та ходити в походи. Вона подолала 200 миль маршруту через Французькі Альпи, досліджувала дикі регіони Монтани та навіть бачила лося та ведмедя на маленькій відстані. Щодо підкорення вершин, то найулюбленішими для неї є гори парку Адірондак, що розташовані у штаті Нью-Йорк.
На думку Сьюзен Деніел баланс між роботою та особистим життям є надзвичайно важливим. Саме тому вона багато вільного часу проводить у подорожах, а також влаштовує походи для своєї наукової групи. У теплий період року – це прогулянки та цікаві пішохідні маршрути, а взимку – лижі та сноуборди. Тож вона все встигає усе, що є для неї важливим.
