Річка Скулкілл мала значний вплив на становлення та розвиток Філадельфії та фактично на всю територію Пенсільванії, через яку вона протікає. Річка довжиною у 135 миль впадає у річку Делавер та досі забезпечує питною водою 3 мільйони людей. Розповідаємо більше про історію цієї важливої водної артерії. Далі на philadelphia.name.
Перші поселенці та поява міста
Місцеві племена жили на берегах ріки Скулкілл задовго до появи у цих місцях європейців. Індіанський народ ленапе жив уздовж річки групами та називав її «Ganshowahanna», тобто «вода, що падає» та «Manayunk», що перекладається як «місце, де ми п’ємо».
Сучасну назву річки вигадав моряк Арендт Коррсен у 1628 році. Він був першим європейцем, який плив цією водоймою, та вирішив назвати її «прихованою рікою» через непомітне розташування гирла. У 1633 році Корссена призначили комісаром. Він придбав перші землі у ленапе на місці злиття рік Скулкілл та Делавер. Там було збудовано форт, який існував до 1651 року.
Пізніше Вільям Пенн вирішив створити тут місто, яке нині ми знаємо як Філадельфію. Він також купував землі у ленапе, щоб уникнути сутичок з ними. Місце біля річки було вигідним з погляду розбудови міста, адже дозволяло доставляти водою будівельні матеріали та їжу. Їх переправляли переважно навесні, коли був високим рівень води.
Індустріальний розвиток
Річка Скулкілл має багато притоків, що сприяло будівництву дамб, млинів та промислових підприємств. Водночас довгий час не вдавалось зробити водойму судноплавною через природні пороги. Цю проблему вдалось вирішити лише у 1824 році наступним чином:
- у 1815 році за підтримки уряду штату була створена місцева навігаційна компанія;
- вона почала будувати канали, басейни та греблі;
- цей процес був непростим, але врешті успішним.
Цікаво, що судноплавною річку Скулкілл мали на меті зробити задля транспортування зерна та інших харчових продуктів, але панівним для перевезень стало вугілля. До 1860-х років в долині річки було створено безліч чавунних заводів, фабрик та ливарень. Села перетворювались на міста, зростала кількість населення, відкривались залізничні станції.
Водночас виникло питання щодо постачання у Філадельфію чистої води. У 1799 році у місті було засновано комітет з водопостачання. Тоді Скулкілл була визнана основним джерелом питної води для містян та розпочалось будівництво нової системи постачання води. Для цього обрали пагорби на східному березі ріки та почали проєктувати дамбу. Міська влада викупила місцеві будинки та створила не лише водопровід, а й мальовничий парк Фейрмаунт.
Кількість промислових об’єктів на берегах ріки невпинно зростала, а от якість води так само швидко погіршувалась. У 1927 році Інженерний корпус армії США підрахував, що Скулкілл з притоками містить 38 мільйонів тонн відходів вугільної промисловості. Забруднювалась вода також і нечистотами внаслідок недосконалих каналізаційних систем.
Баланс промисловості та природи
На початку XX століття містяни почали звертати увагу на погану якість води та звертатись до влади з проханням розв’язати цю проблему. У 1937 році в Пенсільванії було прийнято «Закон про чисті потоки», а у 1940-х роках розпочалось відродження водойми. Масштабні очисні роботи тривали упродовж десяти років та були першою подібною ініціативою державного рівня, але найбільш активним періодом очищення ріки Скулкілл став кінець XX століття.
Крім того, Департамент охорони природи та природних ресурсів визнав територію ріки Скулкілл та її басейну державною спадщиною у 1995 році. Конгрес визнав річку національною спадщиною у 2000 році. Таким чином, було офіційно закріплено важливий статус річки Скулкілл для країни та це дозволило надалі проводити багато робіт з її відновлення та захисту.
У 2000 році розпочалось формування території національної спадщини в долині річки Скулкілл, що було пов’язано з подоланням екологічних проблем. Було створено багато асоціацій та проєктів для очищення ріки та відновлення її мальовничих берегів. Варто відзначити активність містян та влади в цьому процесі, адже всі були зацікавлені у відновленні водойми.
Одним із результатів цієї діяльності стало створення рекреаційної зони вздовж річки від центру Філадельфії. Набережна довжиною 30 миль є улюбленим місцем для сімейних прогулянок, велосипедистів та бігунів.
Для віднайдення балансу між промисловістю та природою було також розпочато рекультивування садів у південно-західній Філадельфії. Найстаріший ботанічний сад Північної Америки, Сад Бартрама, знайомить мешканців та гостей регіону з природними особливостями ріки та необхідністю їх збереження.
Завдяки роботі природоохоронців ліси знову вкрили приблизно 41% території басейну річки Скулкілл. Сільське господарство та промислові об’єкти все ще діють на її берегах, але впроваджують екологічні технології та дбають про стан ріки. Саме тому Скулкілл досі постачає питну воду для 3 мільйонів місцевих мешканців, залишаючись прекрасною природною перлиною, а також судноплавною рікою, яка грає велику роль у промисловому житті Пенсільванії.
