Мало хто знає, що епоха масового виробництва пеніциліну та його тріумф під час Другої світової війни тісно пов’язані з містом Філадельфією та штатом Пенсильванія. Саме цей регіон, що вже мав потужний фармацевтичний кластер, перетворився на стратегічну базу, де наукова мрія про антибіотик нарешті стала індустріальною реальністю. Філадельфія, зі своїми дослідницькими центрами та виробничими потужностями, відіграла визначальну роль у забезпеченні союзних військ “чарівною кулею”. Докладно про це на philadelphia.name.
Початок американського прориву
Після того як британські вчені Говард Флорі та Ернст Чейн довели клінічну ефективність пеніциліну, вони зіткнулися з проблемою виробничої потужності. У 1941 році, коли Велика Британія була виснажена війною, Флорі здійснив критично важливий візит до Сполучених Штатів.
Його шлях пролягав до американських біотехнологічних центрів. Серед його ключових контактів був Альфред Річардс — віцепрезидент медичного факультету Університету Пенсильванії у Філадельфії. Ця зустріч та подальша підтримка місцевих наукових кіл стали мостом, який переніс лабораторне відкриття в американську промисловість, яка мала необхідні фінансові та виробничі ресурси.
Фармацевтичний кластер
Філадельфія здавна мала статус одного з найбільших осередків фармацевтичної промисловості США. Ця потужна база забезпечила швидку реакцію на військові потреби. Такі місцеві компанії, як Wyeth Laboratories, а також сусідні гіганти, наприклад, Merck у Нью-Джерсі, що знаходиться неподалік від Філадельфії, швидко долучилися до державної ініціативи з масового випуску життєво необхідного антибіотика.
Ключовим фактором, що забезпечив успіх, стало пряме втручання та координація з боку влади. Уряд США створив так звану “Пеніцилінову комісію”.
Це був безпрецедентний крок, оскільки колегія мала єдину мету: сприяти відкритому обміну знаннями та технологіями між компаніями-конкурентами. Зазвичай, виробничі секрети ретельно охоронялися, але заради перемоги приватні інтереси були відкладені.
Це дозволило філадельфійським та сусіднім компаніям:
- швидко адаптувати свої виробничі лінії для нового, надзвичайно складного процесу глибокого культивування пеніциліну;
- уникнути дублювання досліджень та розробок.
Фактично, між двома союзниками відбувся поділ праці. Уряд США взяв на себе фінансування, масштабування та координацію промислового виробництва, тоді як британські вчені Флорі та Чейн, які перевезли знання до США через війну, передали американським компаніям фундаментальне ноу-хау та дослідницькі зразки. Ця співпраця перетворила пеніцилін із лабораторної дивинки на промисловий порятунок.
Інновація з підвалу
На ранніх етапах очищений пеніцилін був надзвичайно дорогим, оскільки його отримували кустарним поверхневим методом у невеликих місткостях. Філадельфійський регіон та прилеглі наукові центри зіграли ключову роль у впровадженні глибинної ферментації.
Суть інновації полягала у вирощуванні цвілі Penicillium у величезних сталевих резервуарах (ферментерах), де грибок постійно насичувався киснем. Цей спосіб дозволив:
- збільшити вихід цілющої речовини в сотні разів;
- забезпечити стерильність процесу у великих масштабах;
- знизити кінцеву вартість продукту для військових потреб.
Цей промисловий прорив, що відбувся багато в чому завдяки кооперації фармацевтів Середньоатлантичного регіону, зробив можливим постачання антибіотика на фронт.
“Чарівний засіб” для союзників
До середини 1944 року, часу висадки в Нормандії, Філадельфія та її партнери вже випускали тонни пеніциліну. На той час майже вся вироблена кількість призначалася виключно для військових потреб. Кожна аптечка медика союзників містила цей препарат.
Результат був дивовижний: якщо в попередніх військових конфліктах інфекції, спричинені зараженням ран, були основною причиною загибелі, то тепер, завдяки антибіотику, смертність від таких ускладнень різко знизилася. Пеніцилін дозволив лікарям рятувати солдатів із важкими пораненнями, які раніше вважалися смертельними.
Світове визнання
Після завершення бойових дій на фронтах Другої світової війни американська фармацевтична індустрія, що накопичила колосальний досвід і виробничі потужності, швидко переорієнтувалася. Регіональний кластер, зосереджений навколо Філадельфії та Нью-Джерсі, розпочав масштабний комерційний випуск пеніциліну.
Завдяки цьому препарат, який ще кілька років тому був стратегічним військовим ресурсом, став доступним для широкого загалу. Цей момент започаткував еру антибіотиків, що кардинально змінило медичну практику в усьому світі. Вперше в історії з’явився надійний засіб для боротьби з бактеріальними інфекціями, які доти вважалися смертельним вироком.
Нобелівська премія з фізіології та медицини у 1945 році цілком заслужено дісталася винахідникам: Александру Флемінгу, який відкрив пеніцилін, та Говарду Флорі та Ернсту Чейну, які розробили методи його очищення та застосування.
Проте їхній епохальний науковий успіх був би неможливим без іншого, не менш важливого фактора: філадельфійських виробничих потужностей та безпрецедентної співпраці науки, бізнесу та уряду, яка була налагоджена у той критичний період. Саме ця промислова координація перетворила наукове відкриття на ліки, доступні мільйонам.
