John Heinz National Wildlife Refuge at Tinicum

John Heinz National Wildlife Refuge at Tinicum — останнє припливне болото під трасою літаків

Понад тисяча акрів болота, річки й лісу на південно-західному краї Філадельфії, що охороняють залишок водно-болотного угіддя, яке колись покривало кілька тисяч акрів. Те, що вціліло, є найбільшим прісноводним припливним болотом, що залишилося в Пенсильванії, і вціліло воно лише тому, що місцеві мешканці відвоювали його в шосе й сміттєзвалища в 1960-х і на початку 1970-х. Найдивніше тут — оточення: чаплі полюють на мілині, а над головою набирають висоту лайнери сусіднього міжнародного аеропорту, і цей контраст радше незабутній, ніж руйнівний. Тут зафіксовано понад триста видів птахів.

Родзинки

• Припливне болото — найбільше прісноводне припливне болото, що лишилося в Пенсильванії; воно піднімається й опадає двічі на день разом із припливом, що йде вгору по Делавер, і саме заради нього резерват існує.
• Коло навколо водосховища — рівна стежка приблизно на три з половиною милі довкола головної водойми, класична тутешня прогулянка й найкращий відтинок для водоплавних.
• Cusano Environmental Education Center — візит-центр резервату біля головного входу з експозиціями, оглядовою терасою над водою й персоналом, який розкаже, кого бачили сьогодні вранці.
• Darby Creek — близько чотирьох з половиною миль припливної річки, що звивається резерватом; тут можна веслувати й ловити рибу у визначених місцях.
• Червоночерева черепаха — вид під загрозою зникнення в масштабі штату, який має тут справжній осередок і гріється на колодах у водосховищі в теплі місяці.
• Білоголові орлани — осілі й гніздові в резерваті; це одне з найнадійніших місць побачити великого хижака поблизу міста.

Що всередині

Резерват плаский, мокрий і значно більший, ніж здається спочатку. Понад десять миль стежок прошивають відкриту воду, очеретяні зарості, лісові краї й береги річки, і ходьба всюди легка: це місце для терпіння й бінокля, а не для навантаження.

• Водосховище, кільцева стежка навколо нього й оглядові точки, розставлені по колу.
• Дерев’яні настили, що виносять стежку над болото й мокрий ліс.
• Візит-центр з експозиціями, вбиральнями й оглядом над водою.
• Спуск для каное й каяків у Darby Creek для тих, хто має власне судно.
• Доступ до риболовлі вздовж річки та у визначених місцях.
• Лісові ділянки стежок і краї лук осторонь головного кола, значно тихіші за водосховище.

Чим зайнятися і для кого

• Бердвотчерам — із понад трьомастами зафіксованими видами й приблизно вісімдесятьма п’ятьма гніздовими це найпродуктивніше місце для спостереження птахів у межах Філадельфії.
• Фотографам — укриття, настили й низьке болотяне світло дають робочу дистанцію до дикої природи, плюс сюрреалістичний кадр «чапля і літак», якого ніхто не очікує.
• Сім’ям і шкільним групам — експозиції візит-центру й рівні настилові стежки роблять болото зрозумілим дітям без довгого переходу.
• Веслувальникам — Darby Creek припливна, тож плануйте за припливом, але вона дає вигляд на болото, недосяжний пішки.
• Пішоходам і бігунам — рівне коло на кілька миль під відкритим небом, рідкість поблизу щільного міста.
• Тим, у кого довга пересадка в аеропорту — резерват достатньо близько до терміналів, щоб бути реальним варіантом, і він є протилежністю аеропорту в усьому.

Як дістатися і практичне

Резерват лежить на далекому південному заході Філадельфії, на межі з округом Delaware і просто біля міжнародного аеропорту. Приміська лінія SEPTA до аеропорту привозить пасажирів на станцію Eastwick — найближчу залізничну зупинку, — а автобус SEPTA маршруту 37 сполучає цей район із входом у резерват. Автомобілісти знайдуть парковку біля головного входу поруч із візит-центром. Вхід у резерват, на стежки, настили й у візит-центр безплатний: це національний резерват дикої природи, і плати за вхід тут немає. Територія відкрита щодня від сходу до заходу сонця; Cusano Environmental Education Center має власний коротший графік і зачинений у федеральні свята. На значній частині резервату діють обмеження щодо тварин, велосипедів і купання, тож перевірте правила, перш ніж приїжджати з собакою чи велосипедом. На коло навколо водосховища закладіть дві години; цілий день — якщо серйозно спостерігаєте птахів.

Коли відвідати

Весна — пік: водоплавні йдуть на північ, наприкінці квітня й у травні лісовими краями суне хвиля кропив’янок, а болото швидко зеленіє. Літо спекотне, вологе й гудуче, але саме тоді червоночереві черепахи гріються масово, чаплі й білі чаплі цілий день працюють на мілині, а болотяна рослинність стоїть на повний зріст: ідіть рано й поставтеся до репеленту серйозно. Осінь приносить зворотну міграцію куликів і водоплавних і найкращу за рік погоду для ходьби, болото жовтіє, а людей мало. Зима — сезон знавців: качки збираються на відкритій воді, хижаків, зокрема білоголових орланів, найлегше побачити на тлі голих дерев, а резерват такий тихий, що коло може дістатися вам одному.

Цікаво знати

Ленапе користувалися цим болотом задовго до появи будь-якої з нинішніх назв, полюючи, ловлячи рибу й збираючи тут аж до сімнадцятого століття. Шведські колоністи оселилися в Tinicum із 1640-х і викопали розгалужену систему канав і дамб, щоб осушити болото під поля — це був перший із кількох століть скорочення. Угіддя площею в кілька тисяч акрів через осушення, засипання й звалища зменшилося приблизно до двохсот акрів болота до середини двадцятого століття. У 1960-х пропозиції провести крізь залишок шосе й продовжити засипання спричинили тривалу кампанію місцевих мешканців за його порятунок, і 1972 року Конгрес створив Tinicum National Environmental Center. У 1991-му його перейменували на честь H. John Heinz III, сенатора США від Пенсильванії, який працював над захистом болота й того ж року загинув у зіткненні повітряних суден. Тепер резерват охоплює понад тисячу акрів із планами подальшого викупу до приблизно тисячі двохсот, і став місцем відпочинку й годівлі для понад трьохсот зафіксованих видів птахів, близько вісімдесяти п’яти з яких тут гніздяться.

Поради відвідувачу

• Запитайте у візит-центрі, кого бачили сьогодні вранці. Персонал і волонтери ведуть актуальні спостереження, і це змінить ваш маршрут.
• Перевірте приплив, перш ніж іти на Darby Creek. Це припливна вода, і йти проти неї — зовсім інша подорож, ніж за нею.
• Беріть репелент із пізньої весни до початку осені. Це болото, і воно поводиться як болото.

Питання й відповіді

Чи є плата за вхід? Ні. John Heinz є національним резерватом дикої природи, і вхід на територію, стежки, настили й у візит-центр безплатний.

Чим важливе це болото? Це найбільше прісноводне припливне болото, що лишилося в Пенсильванії, — залишок угіддя, яке колись покривало кілька тисяч акрів до трьох століть осушення, засипання й звалищ.

Коли створили резерват? Конгрес створив його 1972 року як Tinicum National Environmental Center, а 1991-го перейменував на честь сенатора H. John Heinz III, який відстоював захист болота й того року загинув.

Яка довжина головної стежки? Коло навколо водосховища становить приблизно три з половиною милі й скрізь рівне. Загалом у резерваті понад десять миль стежок.

Чи можна з собакою або велосипедом? На значній частині резервату діють обмеження, і правила різняться залежно від стежки. Перевірте чинні правила перед приїздом, а не припускайте, що доступ є.

Це справді поруч з аеропортом? Так. Резерват межує з Philadelphia International Airport, і літаки постійно проходять над головою. Дику природу це, схоже, не турбує, а сам контраст є частиною враження.

Який час доби найкращий? Ранній ранок у будь-який сезон. Тварини найактивніші, світло над водою найкраще, а стежки найпорожніші.

Чи можна тут веслувати? Так, по Darby Creek, на власному судні від спуску. Річка припливна, тож плануйте подорож за припливом.